будини
БУДИ́НИ, ів, мн.
Численне плем'я, яке жило в I тис. до н. е. в басейні Середнього Дону.
Суміжно десь, в лісах, жили будини, бобрів ловили в лісових озерах (Л. Костенко);
Геродот ще в V ст. до н. е. писав, що кожні три роки будини в своїй столиці Гелоні святкують Діонісії (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- будини — Будины — boudins — *Endzustand der Boudinage, Boudinage — невеликі лінзоподібні блоки міцних г.п. відділені один від одного тонкими пережимами-шийками. Гірничий енциклопедичний словник
- будини — -ів, мн. Кочові племена, що жили на території між Дніпром та Волгою. Великий тлумачний словник сучасної мови