будиночок
БУДИ́НОЧОК, чка, ч.
Зменш. до буди́нок 1.
В тім будиночку були дві половини, розділені невеличкими сіньми (І. Франко);
Одноповерховий, крихітний будиночок .. стояв із забитим на зиму парадним ходом (В. Підмогильний);
В одному з найдревніших куточків столиці, на Подолі, до наших днів зберігся невеликий будиночок, у якому 1728 року було засновано першу в Києві аптеку (із журн.).
Фі́нський буди́нок (буди́ночок) див. буди́нок.
◇ (1) Картко́ви́й буди́ночок (буди́нок) – те, що ґрунтується на чомусь нереальному, не має під собою надійної основи.
Спіритичний жарт, що в ньому вона [Жанна] запідозрювала Муславського, несподівано розчарував її, зруйнував її картковий будинок, що був відомий лише їй одній (Г. Шкурупій);
Сліпому видно, як валиться їхній [фашистів] картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Д. Бедзик);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) картко́ви́й буди́ночок, зі сл. зруйнувати, зруйнуватися, звалитися і т. ін. – дуже легко, швидко.
Спектакль якщо не руйнується, мов картковий будиночок, то явно крениться в непотрібний бік (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)