будиночок

БУДИ́НОЧОК, чка, ч.

Зменш. до буди́нок 1.

В тім будиночку були дві половини, розділені невеличкими сіньми (І. Франко);

Одноповерховий, крихітний будиночок .. стояв із забитим на зиму парадним ходом (В. Підмогильний);

В одному з найдревніших куточків столиці, на Подолі, до наших днів зберігся невеликий будиночок, у якому 1728 року було засновано першу в Києві аптеку (із журн.).

Фі́нський буди́нок (буди́ночок) див. буди́нок.

◇ (1) Картко́ви́й буди́ночок (буди́нок) – те, що ґрунтується на чомусь нереальному, не має під собою надійної основи.

Спіритичний жарт, що в ньому вона [Жанна] запідозрювала Муславського, несподівано розчарував її, зруйнував її картковий будинок, що був відомий лише їй одній (Г. Шкурупій);

Сліпому видно, як валиться їхній [фашистів] картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Д. Бедзик);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) картко́ви́й буди́ночок, зі сл. зруйнувати, зруйнуватися, звалитися і т. ін. – дуже легко, швидко.

Спектакль якщо не руйнується, мов картковий будиночок, то явно крениться в непотрібний бік (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будиночок — буди́ночок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. будиночок — [будиночок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чкие, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. будиночок — -чка, ч. Зменш. до будинок 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. будиночок — див. дім Словник синонімів Вусика
  5. будиночок — картко́ва́ ха́тка; картко́ви́й буди́ночок. Те, що не ґрунтується на чомусь реальному, не має під собою підстав. Сліпому видно, як валиться їхній (фашистів) картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Д. Бедзик). як (мов, ні́би і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. будиночок — БУДИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до буди́нок 1. В тім будиночку були дві половини, розділені невеличкими сіньми (Фр., VII, 1951, 35); Загін розташувався в невеличкому будиночку (Бойч., Молодість, 1949, 28). Словник української мови в 11 томах
  7. будиночок — Будинок, -нку м. Зданіе, строеніе, домъ. Мет. 527. Котл. Ен. І. 30. В городі вистроєний великий будинок. Котл. Н. П. 395. А в його будинок був самий чисто скляний, увесь із кришталю. ЗОЮР. II. 33. ум. будиночок. Словник української мови Грінченка