будиночок

буди́ночок

[будиночок]

-чка, м. (на) -чку, мн. -чкие, -чк'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будиночок — -чка, ч. Зменш. до будинок 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. будиночок — буди́ночок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. будиночок — див. дім Словник синонімів Вусика
  4. будиночок — БУДИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до буди́нок 1. В тім будиночку були дві половини, розділені невеличкими сіньми (Фр., VII, 1951, 35); Загін розташувався в невеличкому будиночку (Бойч., Молодість, 1949, 28). Словник української мови в 11 томах
  5. будиночок — Будинок, -нку м. Зданіе, строеніе, домъ. Мет. 527. Котл. Ен. І. 30. В городі вистроєний великий будинок. Котл. Н. П. 395. А в його будинок був самий чисто скляний, увесь із кришталю. ЗОЮР. II. 33. ум. будиночок. Словник української мови Грінченка
  6. будиночок — картко́ва́ ха́тка; картко́ви́й буди́ночок. Те, що не ґрунтується на чомусь реальному, не має під собою підстав. Сліпому видно, як валиться їхній (фашистів) картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Д. Бедзик). як (мов, ні́би і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  7. будиночок — БУДИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до буди́нок 1. В тім будиночку були дві половини, розділені невеличкими сіньми (І. Франко); Одноповерховий, крихітний будиночок .. стояв із забитим на зиму парадним ходом (В. Словник української мови у 20 томах