будити

буди́ти

[будитие]

буджу, будиеш; нак.и, -д'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будити — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  2. будити — буди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. будити — буджу, будиш, недок., перех. 1》 кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. 2》 перен. Збуджувати, спонукати до діяльності. || Викликати думки, мрії і т. ін. || на що. Закликати до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. будити — БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш; наказ. сп. буди́; недок., кого, що. 1. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (І. Котляревський); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (М. Словник української мови у 20 томах
  5. будити — Збуджувати, пробуджувати, перебивати сон кому, жм. пробуркувати, розбуркувати, обуджати; (на щось) закликати до чогось. Словник синонімів Караванського
  6. будити — Буди́ти, буджу́, бу́диш, бу́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. будити — Збуджувати, пробуджувати, пробуркувати, розбуджувати Фразеологічні синоніми: будити думку (думки); будити совість Словник синонімів Вусика
  8. будити — (переривати чийсь сон) розбуджувати, пробуджувати. Словник синонімів Полюги
  9. будити — БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, недок., перєх. 1. кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (Котл., І, 1952, 94); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. будити — Будити, -джу, -диш гл. 1) Будить, пробуждать. Не буди дитяти, дитиночка буде спати. Макс. 2) Бороновать передъ посѣвомъ вспаханную плугомъ землю. Вас. 196. 3) Коптить. Вх. Зн. 4. Словник української мови Грінченка