будити
БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш; наказ. сп. буди́; недок., кого, що.
1. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися.
Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (І. Котляревський);
Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (М. Коцюбинський);
– А я думала, ти ще спиш, – сказала вона .. – Я йшла будити тебе (Ю. Шовкопляс);
Коли його хтось будив, штовхаючи чоботом під бік, то не вірилося, що все це [сон] відбувалося .. протягом п'яти хвилин (О. Гончар);
* Образно. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру – Та й заходиться вже будить (Т. Шевченко).
2. перен. Збуджувати, спонукати до діяльності.
Будемо будить людей, знімать з очей полуду, з душі байдужість, відчай (Василь Шевчук);
// Викликати думки, мрії і т. ін.
Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі (Леся Українка);
До неї [семінарії] приймали щороку 10–12 душ казенними стипендіатами, і це будило світлі мрії про науку в сільської бідноти (С. Васильченко);
// на що. Закликати до чого-небудь.
Сонце гріє і голубить, На геройство серце будить (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- будити — (переривати чийсь сон) розбуджувати, пробуджувати. Словник синонімів Полюги
- будити — буди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- будити — Збуджувати, пробуджувати, перебивати сон кому, жм. пробуркувати, розбуркувати, обуджати; (на щось) закликати до чогось. Словник синонімів Караванського
- будити — [будитие] буджу, будиеш; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
- будити — буджу, будиш, недок., перех. 1》 кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. 2》 перен. Збуджувати, спонукати до діяльності. || Викликати думки, мрії і т. ін. || на що. Закликати до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- будити — Збуджувати, пробуджувати, пробуркувати, розбуджувати Фразеологічні синоніми: будити думку (думки); будити совість Словник синонімів Вусика
- будити — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
- будити — Буди́ти, буджу́, бу́диш, бу́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- будити — БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, недок., перєх. 1. кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (Котл., І, 1952, 94); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- будити — Будити, -джу, -диш гл. 1) Будить, пробуждать. Не буди дитяти, дитиночка буде спати. Макс. 2) Бороновать передъ посѣвомъ вспаханную плугомъ землю. Вас. 196. 3) Коптить. Вх. Зн. 4. Словник української мови Грінченка