буй
БУЙ, я, ч.
Плавучий знак для позначення мілизни, підводних каменів, рибальських сіток і т. ін.
Вихор пливе до бонової загороди, ясно розрізняє металеві буї на якорях (В. Кучер);
Далеко за коліном, біля Кресу, блимав на воді буй (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)