буй —
буй іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
буй —
Буй — buoy — *Boje, Schwimmer – плавучий, об’ємний, заякорений, сигнальний поплавок (знак) з фіксованими координатами місцезнаходження для позначення мілизни, підводних каменів та ін.
Гірничий енциклопедичний словник
буй —
-я, ч. Сигнальний плавок на річці, озері, морі для позначення мілизни, підводних каменів, рибальських сіток та ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
буй —
БУЙ, я, ч. Плавучий знак для позначення мілизни, підводних каменів, рибальських сіток і т. ін. Вихор пливе до бонової загороди, ясно розрізняє металеві буї на якорях (В. Кучер); Далеко за коліном, біля Кресу, блимав на воді буй (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
буй —
буй, буий сміливий; зухвалий, дурний
Словник застарілих та маловживаних слів
буй —
(голл. boei) плавучий знак, який вказує на небезпечні місця для судноплавства.
Словник іншомовних слів Мельничука
буй —
Плавучий навігаційний знак; маневрові і стоянкові б. полегшують рух і зупинку (швартування) яхт у порту.
Універсальний словник-енциклопедія
буй —
БУЙ, я, ч. Сигнальний плавок на річці, озері для позначення мілизни, підводних каменів, рибальських сіток та ін. Далеко за коліном, біля Кресу, блимав на воді буй (Вітч., 6, 1947, 36); Вихор пливе до бонової загороди, ясно розрізняє металеві буї на якорях (Кучер, Чорноморці, 1956, 339).
Словник української мови в 11 томах
буй —
Буй, буя м. Въ выраж.: на буї. На открытомъ мѣстѣ, доступномъ вѣтрамъ. Її хата стоїть на буї. Черниг.
Словник української мови Грінченка