буйногривий

БУЙНОГРИ́ВИЙ, а, е, поет.

Який має пишну гриву.

Ех, і коні, скачуть коні, Буйногриві скакуни (М. Шеремет);

* Образно. Віє вітер буйногривий, Ще й чуприну розвіва (з народної пісні).

Значення в інших словниках

1. буйногривий — буйногри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. буйногривий — -а, -е. Який має пишну гриву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буйногривий — див. кінь  Словник синонімів Вусика
4. буйногривий — БУЙНОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має пишну гриву. Ех, і коні, скачуть коні, Буйногриві скакуни (Шер., Дорога.., 1957, 30); *Образно. Віє вітер буйногривий, Ще й чуприну розвіва (Укр.. лір. пісні, 1958, 586).  Словник української мови в 11 томах