бункер
БУ́НКЕР, а, ч.
1. Ємність для зберігання і перевантаження сипких матеріалів.
Сонце припікало, ячмінь був сухий.., в бункер текло золоте зерно (Ю. Збанацький);
Подрібнений колчедан подається стрічковим транспортером у бункер (з навч. літ.);
У нижньому ярусі млина стояв бункер для змеленого борошна (із журн.);
Під бункер одна за одною підходять автомашини, які вивозять хліб у засіки. Дві-три хвилини витрачається на завантаження кожної (з газ.).
2. Спеціально обладнане підземне укриття.
Розпатланий сивогривий художник сів на нарах, спросоння здивовано оглядаючи бійців, що заповнили бункер (О. Гончар);
Адже пiсля оцих довгих гудкiв попередньої тривоги щохвилини можна ждати iнших, коротких, знервованих, полохливих, коли здається, нiби сирени захлинаються, i коли кожен знає, що тепер треба бiгти в бункер (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)