буркотіння

БУРКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Марту розважало його [Давида Семеновича] буркотіння (В. Підмогильний);

Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння Уласа Уласовича (Ю. Смолич);

А Кушнір, десь у темряві, продовжував своє голубине буркотіння (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. буркотіння — буркоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. буркотіння — -я, с. Дія за знач. буркотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буркотіння — БУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння Уласа Уласовича (Смолич, Світанок.., 1956, 6); А Кушнір, десь у темряві, продовжував своє голубине буркотіння (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 6).  Словник української мови в 11 томах