бурлак
БУРЛА́К, а́, ч.
1. заст. Те саме, що бурла́ка 1.
У неділю багацький син На конику грає, – Бурлак бідний напас воли .. Та з плугом рушає (з народної пісні).
2. іст. У давнину – робітник, що разом з іншими тягнув линвою річкове судно вгору проти течії.
* У порівн. Бійці тягнули за собою норовистих коней силоміць, як бурлаки баржу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)