бурний
БУ́РНИЙ, а, е.
1. Розбурханий, бурхливий.
І хатки, садки, і річка чорна та бурна – все почервоніло, неначе кров'ю залите (Панас Мирний);
Мореплавець море синє, Море бурне переплив (М. Рильський);
Прийшла весна .. Прилетіла, як щаслива доля, припливла веселими, бурними потоками (О. Довженко).
2. перен. Насичений подіями, сповнений хвилювань; неспокійний, бентежний.
[Ярослав:] І мушу знов трудити хвору ногу І брати меч, як в они бурні дні (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)