бурний
БУ́РНИЙ, а, е.
1. Розбурханий, бурхливий.
І хатки, садки, і річка чорна та бурна — все почервоніло, неначе кров’ю залите (Мирний, І, 1954, 77);
Мореплавець море сине, Море бурне переплив (Рильський, І, 1956, 151);
Прийшла весна.. Прилетіла, як щаслива доля, припливла веселими, бурними потоками (Довж., І, 1958, 178).
2. перен. Насичений подіями, сповнений хвилювань; неспокійний, бентежний.
[Ярослав:] І мушу знов трудити хвору ногу І брати меч, як в они бурні дні (Коч., III, 1956, 102).
Словник української мови (СУМ-11)