бусинка
БУСИ́НКА, и, ж., рідко.
Зменш. до буси́на.
– Бабуню, ось бусинка-пронизка з міді, колись давно-предавно якась ваша родичка загубила, а ви й досі не підібрали (Є. Гуцало);
* Образно. Шарко дивився на нього бусинками своїх очей (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)