бусол
БУ́СОЛ, БУ́СЕЛ, сла, ч.
Те саме, що леле́ка.
З низин летіли в село бусли (М. Коцюбинський);
Колись-то захотів [Карпович], Щоб бусол на стовпі у нього жив (М. Рильський);
Бусел у своїм гнізді, як сторож вірний, калатає (М. Шеремет);
* У порівн. Полем, де свиню підлітком пас, походжав [Петруня], наче бусол (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)