бусол
БУ́СОЛ, БУ́СЕЛ, сла, ч. Великий перелітний птах з довгим прямим дзьобом і довгими ногами; лелека.
З низин летіли в село бусли (Коцюб., II, 1955, 16);
Колись-то захотів [Каріювич], Щоб бусол на стовпі у нього жив (Рильський, II, 1956, 25);
Бусел у своїм гнізді, як сторож вірний, калатас (Шер., Дорога.., 1957, 141).
Словник української мови (СУМ-11)