бутин
БУТИ́Н¹, у, ч., хім.
Вуглеводень, що містить один потрійний зв'язок – ізомер бутадієну.
Бутин належить до ненасичених вуглеводнів (з наук.-попул. літ.).
БУТИ́Н², а, ч.
Машина або знаряддя для ущільнення ґрунту.
БУ́ТИН, у, ч., рідше БУ́ТИНА, и, ж., діал.
Рубання лісу, лісорозроблення.
Ось він чує, як наближається гуркіт возів. Це з Коломиї повертаються порожняком по бутині, думає він (Я. Галан);
Пішов чоловік заробити взимку на бутин до Клумака та й наклав головою (С. Скляренко);
Батько завсіди вмудрявся приїхати до бутину раніше, більше разів одвезти колоди, тому й заробив більше (У. Самчук);
– А каліцтво, небоже, де тебе найшло? У бутині? (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)