бутин

БУТИ́Н¹, у, ч., хім.

Вуглеводень, що містить один потрійний зв'язок – ізомер бутадієну.

Бутин належить до ненасичених вуглеводнів (з наук.-попул. літ.).

БУТИ́Н², а, ч.

Машина або знаряддя для ущільнення ґрунту.

БУ́ТИН, у, ч., рідше БУ́ТИНА, и, ж., діал.

Рубання лісу, лісорозроблення.

Ось він чує, як наближається гуркіт возів. Це з Коломиї повертаються порожняком по бутині, думає він (Я. Галан);

Пішов чоловік заробити взимку на бутин до Клумака та й наклав головою (С. Скляренко);

Батько завсіди вмудрявся приїхати до бутину раніше, більше разів одвезти колоди, тому й заробив більше (У. Самчук);

– А каліцтво, небоже, де тебе найшло? У бутині? (І. Чендей).