буфет
БУФЕ́Т, ч.
1. род. а. Шафа для зберігання посуду, столових предметів, закусок, напоїв.
Був зал, в залі – буфет, а в буфеті – .. яблука та інше (М. Хвильовий);
За ширмою праворуч стояло ліжко; буфет, чи, власне, сервант, що закривав те ліжко, був застелений вишиваною серветкою (В. Підмогильний);
Ключа Ганна відшукала на кухні, в шухлядці старого буфета (В. Козаченко).
2. род. у. Заклад громадського харчування.
На одній станції я вискочив, щоб чогось напитись. Хотів піти в буфет, випити пива (М. Коцюбинський);
// Невеликий ресторан.
Ясочка сидить в буфеті й куняє. Дехто сидить за столиками, вечеряють, брязкають чарками (С. Васильченко);
// Стіл або стійка для продажу закусок і напоїв.
Біля буфету в білій куртці стояв директор чайної, пильнував за порядком (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)