буфет
БУФЕ́Т, ч.
1. род. а. Шафа для зберігання посуду, столової білизни, закусок, напоїв.
Ключа Ганна відшукала на кухні, в шухлядці старого буфета (Коз., Сальвія, 1959, 6).
2. род. у. Стіл або стойка для продажу закусок і напоїв.
Біля буфету в білій куртці стояв директор чайної, пильнував за порядком (Кучер, Трудна любов, 1960, 257);
// Невеликий ресторан, закусочна.
На одній станції я вискочив, щоб чогось напитись. Хотів піти в буфет, випити пива (Коцюб., II, 1955, 428);
Ясочка сидить в буфеті й куняє. Дехто сидить за столиками, вечеряють, брязкають чарками (Вас., І, 1959, 348).
Словник української мови (СУМ-11)