буцматий
БУЦМА́ТИЙ, а, е, діал.
Повнощокий, повновидий.
Я гадав собі, що повернете з Криворівні таким буцматим та здоровим, а Ви... ще гірше кашляєте... (М. Коцюбинський);
Це був буцматий хлоп'як, дуже схожий на свою чорняву матір, тільки що очі були батьківські – сині-сині, як волошки на далекій Україні (С. Тельнюк).
Словник української мови (СУМ-20)