бюджетник

БЮДЖЕ́ТНИК, а, ч., розм.

1. Працівник бюджетної сфери або організації.

Максимальне наповнення бюджету необхідне для своєчасної виплати і підвищення зарплати бюджетникам (з газ.);

Об'єктом постійної уваги повинно бути поліпшення матеріального добробуту пенсіонерів і бюджетників (з газ.).

2. Студент, навчання якого оплачує держава.

У вищих навчальних закладах доцільніше збільшувати відсоток бюджетників (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бюджетник — бюдже́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бюджетник — -а, ч., розм. Працівник бюджетної організації.  Великий тлумачний словник сучасної мови