бібула
БІБУ́ЛА, и, ж., заст.
1. Грубий обгортковий папір.
На маленькому шматочку бібули проведена поземна [горизонтальна] лінія (О. Кониський);
В супроводі ключника і ще двох дозорців .. робив [директор] ревізії по всіх казнях [камерах] .. Забрано багато ножів, шил, цвяхів, шахів, роблених із хліба, карт, роблених із бібули (І. Франко).
2. Промокальний папір.
Бібула – це шорсткий папірчик, яким можна було промокати чорнило (із журн.);
* У порівн. Галя вмитися забула. Вся в чорнилі, як бібула... (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)