бідність
БІ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Матеріальна незабезпеченість, нестатки, брак засобів для існування; убогість.
Багатство дме, а бідність удвоє гне (прислів'я);
Працює [Маруся] з ранку до вечора – не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І. Нечуй-Левицький);
Держава не може будувати свій добробут на бідності і обдертості своїх громадян (О. Довженко).
2. Абстр. ім. до бі́дний 2–4.
Ця кімната вразила бідністю обстановки (А. Хижняк);
Нехтування синонімічних засобів мови призводить до одноманітності, бідності, безбарвності виразу (із журн.);
Бідність лексики письменника пояснюється тим, що він не засвоїв глибоко й органічно різноманітні, незліченні скарби народної мови (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)