біженці

БІ́ЖЕНЦІ, ів, мн. (одн. бі́женець, нця, ч.; бі́женка, и, ж.).

Люди, що залишають місця свого проживання під час війни або стихійного лиха.

Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (О. Довженко);

Поступово веселішають обличчя поранених, згасає жах в очах одеських біженок та їхніх дітей (О. Гончар);

Солдати йшли мовчки. За армією рухались біженці (із журн.);

Європейське співтовариство вирішило виділити 180 млн доларів на допомогу курдським біженцям (з газ.).

Значення в інших словниках

1. біженці — -ів, мн. (одн. біженець, -нця, ч.; біженка, -и, ж.). 1》 Люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха. 2》 Люди, які внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності тощо залишають місце свого проживання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. біженці — БІ́ЖЕНЦІ, ів, мн. (одн. бі́женець, нця, ч.; бі́женка, и, ж.). Люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха. Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Довж., Зач.  Словник української мови в 11 томах