біженці

бі́женці

-ів, мн. (одн. біженець, -нця, ч.; біженка, -и, ж.).

1》 Люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха.

2》 Люди, які внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності тощо залишають місце свого проживання.

Значення в інших словниках

1. біженці — БІ́ЖЕНЦІ, ів, мн. (одн. бі́женець, нця, ч.; бі́женка, и, ж.). Люди, що залишають місця свого проживання під час війни або стихійного лиха. Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (О.  Словник української мови у 20 томах
2. біженці — БІ́ЖЕНЦІ, ів, мн. (одн. бі́женець, нця, ч.; бі́женка, и, ж.). Люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха. Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Довж., Зач.  Словник української мови в 11 томах