білизна
БІЛИ́ЗНА¹, и, ж., збірн.
Вироби з тканин для нижнього одягу чи для побутових потреб (перев. на постіль).
Прийшов він до річки, поскидав з себе білизну (П. Чубинський);
Вона [Катря] стояла біля корзинки і складала туди білизну (М. Хвильовий);
Сойка змахує з себе нічний халат і білизну й шугає під душ (С. Тудор);
На ліжка послали чисту, накрохмалену білизну (В. Козаченко);
Це ж вона, Соловейчиха, мітингувала поміж сільськими жінками, що винесли до ополонок прати білизну (А. Дімаров).
БІЛИ́ЗНА², и, ж.
Хижа прісноводна промислова риба родини коропових.
Короп, лящ, марена, білизна з настанням похолодання залягають у ями (з газ.).
БІЛИЗНА́, и́, ж.
1. Абстр. ім. до бі́лий 1; білість.
Весело сміялася [школа] білизною своїх стін (Ю. Збанацький);
Брови довгі і тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола (І. Цюпа);
Стіна, паруючи, вочевидь висихала, і крейда проступала крізь вогкість блакитнуватою, небесною білизною (В. Дрозд);
Низькотемпературна технологія дозволяє одержувати цемент підвищеної білизни (із журн.).
2. Хімічний засіб для відбілювання.
Для відбілювання терла стару ванну содою, білизною, іншими засобами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)