білон
БІЛО́Н, ч.
1. род. а. Неповноцінна розмінна металева монета, номінальна вартість якої перевищує вартість закладеного в ній металу і витрати на карбування.
Малоцінні білони не зацікавили колекціонера (із журн.).
2. род. у. Срібло дуже низької проби, з якого карбують розмінні монети і деякі види ювелірних виробів.
Окремо слід назвати браслети, що відливалися зі свинцю, олова, білону, бронзи у спеціальній формі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)