білон
БІЛО́Н, ч.
1. род. а. Неповноцінна розмінна металева монета, номінальна вартість якої перевищує вартість закладеного в ній металу і витрати на карбування.
Малоцінні білони не зацікавили колекціонера (із журн.).
2. род. у. Срібло дуже низької проби, з якого карбують розмінні монети і деякі види ювелірних виробів.
Окремо слід назвати браслети, що відливалися зі свинцю, олова, білону, бронзи у спеціальній формі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білон — біло́н 1 іменник чоловічого роду монета біло́н 2 іменник чоловічого роду сплав Орфографічний словник української мови
- білон — -а, ч. 1》 Низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету. 2》 Неповноцінна розмінна металева монета. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білон — біло́н (франц. billon) 1. Низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету. 2. Неповноцінна розмінна металева монета. Словник іншомовних слів Мельничука
- білон — рос. биллон (від фр. billon) — низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету або неповноцінна розмінна монета. Eкономічна енциклопедія