білявка
БІЛЯ́ВКА, и, ж.
Світловолоса або білолиця жінка, дівчина.
Ой не піду до білявки, не піду (Сл. Гр.);
Це була ніби писана на полотні геніальною рукою художника синьоока білявка (Ю. Збанацький);
– Зелений борщик – як з материних рук, рекомендую, – щебетала білявка (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)