біхевіоризм
БІХЕВІОРИ́ЗМ, у, ч.
Напрям у психології, що вивчає поведінку людей, механічну реакцію на дію зовнішніх подразників.
Біхевіоризм виник на початку XX століття як реакція на кризу суб'єктивістських інтроспекційних течій у психології (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)