біхевіоризм

БІХЕВІОРИ́ЗМ, у, ч.

Напрям у психології, що вивчає поведінку людей, механічну реакцію на дію зовнішніх подразників.

Біхевіоризм виник на початку XX століття як реакція на кризу суб'єктивістських інтроспекційних течій у психології (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

біхевіоризм — біхевіори́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
біхевіоризм — Така позиція, що політична поведінка може і повинна досліджуватися науковими методами, зокрема за допомогою кількісного методу, з метою розвитку політології виключно на основі емпіричних даних. Див. політична теорія і політологія. Енциклопедія політичної думки
біхевіоризм — -у, ч. Напрям у психології, для якого предмет психології – поведінка людей і тварин, механічна реакція у відповідь на зовнішні подразнення. Великий тлумачний словник сучасної мови
біхевіоризм — (англ. behaviorism) 1. науковий напрямок, який вивчає поведінку людей в економічній системі методами обмеженого нагляду й експериментування. 2. теорія, на якій грунтується ряд концепцій сучасного менеджменту (теорія “X” та “У” Д.Мак-Грегора, “мотиваційної гігієни” Ф. Герцберга та ін.). Економічний словник
біхевіоризм — біхевіори́зм (англ. behaviourism, від behaviour – поведінка) провідний напрям в американській буржуазній психології, для якого предмет психології – не свідомість, а поведінка людей, механічна реакція у відповідь на зовнішні подразнення. Словник іншомовних слів Мельничука
біхевіоризм — рос. бихевиоризм (англ. be- haviourism, від behaviour — поведінка) — теорія вивчення психології окремих груп споживачів товарів або послуг, їх поведінки, намірів... Eкономічна енциклопедія