вава
ВА́ВА, и, ж., дит.
Виразка, ранка.
Від порога до порога Простелилася дорога. Ти поїдеш у Полтаву, Там загоїш свою ваву (дитяча лічилка);
[Михайло:] А ви не пужайтесь, щоб, бува, вави не було (М. Старицький);
– Поклади ножа..., а то поріжешся, – мовив. – Буде вава (Ю. Мушкетик);
– Мамочко, зніми пов'язку... Я хочу бачити сонечко... – Зажди, мій ласкавий, мій єдиний... Вава загоїться. Ти побачиш сонечко (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)