вагівниця

ВАГІВНИ́ЦЯ, і, ж.

Те саме, що ва́ги.

Прибулих .. бачив комірник. Стоячи біля вагівниці, він стежив за кожним їхнім рухом (А. Шиян);

Стоять під муром біленькі вуличні терези, привітний дідок сидить коло них, запрошує галантним жестом Чередниченка: прошу пана до вагівниці (О. Гончар);

* Образно. Вагівниця Чайчиних сумнівів якраз у цю мить перехилилася на користь “покривджених”, і Тимонове нагадування йому здалося брутальним, недотепним (Д. Бузько).

Значення в інших словниках

1. вагівниця — вагівни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вагівниця — -і, ж. Те саме, що вага 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вагівниця — ВАГА́ (прилад для зважування), ВА́ГИ, ВАГІВНИ́ЦЯ, ВАЖНИ́ЦЯ заст.; ТЕРЕЗИ́ (перев. важільні ваги). Виробництво ваг іде (С. Воскрекасенко); Електронні ваги; Він стояв біля вагівниці (А. Шиян); Батько мене важив на десятичній важниці (О.  Словник синонімів української мови
4. вагівниця — ВАГІВНИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що вага́ 5. Прибулих ..бачив комірник. Стоячи біля вагівниці, він стежив за кожним їхнім рухом (Шиян, Партиз. край, 1946, 55).  Словник української мови в 11 томах
5. вагівниця — Вагівниця, -ці ж. Вѣсы. Усі на Божій вагівниці легкі, нікчемні як полова. К. Псал. 140.  Словник української мови Грінченка