важкодум
ВАЖКОДУ́М, а, ч.
Людина, яка повільно думає, нешвидко вирішує що-небудь; тугодум.
Дробницький слухає цю розмову і про щось уперто думає: він взагалі важкодум і цілком неписьменний (В. Гжицький);
Той [Лагутін] дотепний, вродливий, блискуче вчиться, а він важкодум – з грубим, широким обличчям (О. Гончар);
Той Лявон ледар і важкодум, учитись не любить (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)