важливий
ВАЖЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який має велике, особливе значення.
– Не той воїн, хто не підупав духом у важливому ділі, а той добрий воїн, хто все витерпить, і хоч ви йому що, а він все-таки доскочить свого... (О. Довженко);
– Ідея штучного зрошення для нашого краю особливо важлива, бо сонця в нас скільки хочете, але сонце наше посушне (Ю. Смолич);
З подвійною енергією заходився Євген організовувати цю нову, таку важливу для державного життя України установу (Б. Антоненко-Давидович);
// у знач. ім. важли́ве, вого, с. Те, що має велике, особливе значення.
Зараз Василь із сумом пригадував, скільки важливого він забув сказати (Ю. Яновський);
// рідко. Який має, посідає визначне становище в суспільстві.
Спочатку троянівське жіноцтво довго базікало і навіть підсміювалося з того, що такий важливий чоловік та поселився в німої Саньки (Григорій Тютюнник);
Конвоїри говорили перед тим, що є тут нібито між захопленими важливий комісар, тільки не знають котрий (О. Гончар).
2. заст. Тяжкий, значний силою вияву.
Рідніша б йому та душа була, що нидіє в самогризоті, .. те серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)