валандатися
ВАЛА́НДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Ходити без діла; тинятися, блукати.
Вона серед загальної тривоги валандалася попід хати, без пам'яті від переляку і голоду (І. Франко);
– Нам набридло ходити, з кута в кут валандатися й нічого не мати. Ми хочемо грошей, багато грошей (Г. Хоткевич).
2. з ким. Морочитися, мучитися.
– Та вже Фенька краще. З нею не валандатися так (Панас Мирний);
– І охота вам, люди добрі, валандатися з нею... Все одно вона вже пропаща! (А. Шиян).
3. з ким. Проводити час, водитися з ким-небудь.
Ішла чутка, що Стенька з лісовиками валандається, тому й куля його минає (М. Хвильовий);
Що мені з нею [дівчиною] робити? Розраджувати? До хати не можна – ще обкраде... Оно з якими босяками валандається (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)