валандатися
ВАЛА́НДАТИСЯ, аюся, аєшся, розм.
1. Ходити без діла, вештатися.
Вона серед загальної тривоги валандалася попід хати, без пам’яті від переляку і голоду (Фр., V, 1951, 191);
Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (Бойч., Молодість, 1949, 32).
2. з ким. Морочитися.
— Та вже Фенька краще. З нею не валандатися так (Мирний, IV, 1955, 131);
— І охота вам, люди добрі, валандатися з нею… Все одно вона вже пропаща! (Шиян, Баланда, 1957, 102).
Словник української мови (СУМ-11)