валет
ВАЛЕ́Т, а, ч.
1. Гральна карта, яка зображає зброєносця.
Мече сусід карту. Валет, сімка, – досить! (У. Самчук);
Дід Кияшко неквапливо брав карту до рук, підносив її до самих очей і, зітхнувши, проголошував: – Валет пік (Ю. Збанацький).
2. у знач. присл. вале́том. Лежачи головами в протилежні боки.
На ліжку малюки – валетом (Микита Чернявський);
У хаті Прудких повкладалися спати: Кузьма – підігнувши ноги, на скрині, гості – валетом на старому дерев'яному ліжку (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)