валет
ВАЛЕ́Т, а, ч.
1. Гральна карта, яка зображає зброєносця.
Мече сусід карту. Валет, сімка, – досить! (У. Самчук);
Дід Кияшко неквапливо брав карту до рук, підносив її до самих очей і, зітхнувши, проголошував: – Валет пік (Ю. Збанацький).
2. у знач. присл. вале́том. Лежачи головами в протилежні боки.
На ліжку малюки – валетом (Микита Чернявський);
У хаті Прудких повкладалися спати: Кузьма – підігнувши ноги, на скрині, гості – валетом на старому дерев'яному ліжку (Ю. Хорунжий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валет — вале́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- валет — -а, ч. У гральних картах – молодша фігура, що зображує зброєносця. Валетом лежати (спати і т. ін.) — лежати поруч, але головами в протилежні сторони. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валет — Хлопець Словник чужослів Павло Штепа
- валет — (-а) ч. 1. крим.; ірон., зневажл. Недорозвинена людина, дурень. БСРЖ, 87; СЖЗ, 23; ЯБМ, 1, 148. Словник жарґонної лексики української мови
- валет — ВАЛЕ́Т (у гральних картах — молодша фігура, що зображує зброєносця), НИ́ЖНИК діал. Милував її око цей валет з колоди карт (Ірина Вільде); — Та не ту ходиш, ходи нижника! — кричав він до Пріськи (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
- валет — ВАЛЕ́Т, а, ч. У гральних картах — молодша фігура, що зображує зброєносця. Дід Кияшко неквапливо брав карту до рук, підносив її до самих очей і, зітхнувши, проголошував: —Валет пік (Збан., Єдина, 1959, 118). ◊ Вале́том лежа́ти (спа́ти і т. ін. Словник української мови в 11 томах