валок
ВАЛО́К¹, лка́, ч.
1. Зменш. до вал¹ 2.
[Денис:] Гляди, перевертай траву щоразу та підбивай вгору, і валок не крутий клади (М. Кропивницький);
Ти цілий день в густі валки гребла Напоєне вином і медом сіно (М. Рильський);
Покірно лягають на стерню валки – дівчата швидко в'яжуть їх у снопи (В. Минко).
2. Частина граблів, борони, на якій укріплені зубці.
Василь .. зо зла так і швирнув [швиргонув] граблі з конюшні, що валок дістав аж до кухонь, а граблище .. перебилося (Панас Мирний);
Іван якраз ремонтував граблі на подвір'ї, вставляв у валок нові дерев'яні зуби (із журн.).
3. Те саме, що ва́лик¹ 3.
Дверцята в плитi були вiдчиненi, на хату шугало червоне сяйво, i виразно було видно великий горбатий нiс господаря i валок довго вiдпущеної бороди (Р. Андріяшик);
Розкачане тісто залишити на півгодини, щоб підсохло, завити у валок і порізати якнайтонше (з наук.-попул. літ.).
4. Те саме, що кача́лка.
Тісто розкачують валком (Сл. Гр.).
ВАЛО́К² див. валки́.
Словник української мови (СУМ-20)