валява

ВА́ЛЯВА, и, ж., діал.

1. Безладне нагромадження чого-небудь.

Не пізнаю двора: Все в валяві – руїна на руїні! .. А де була теплиця – купа гною... (М. Старицький);

У валяві черленої дубини, У грамузді полін, дощок і брусся, Мов пелехатий величезний джміль, Гула на все Посулля пилорама (І. Вирган).

2. у знач. присл. ва́лявою. Валом, натовпом.

Валявою йдуть люди (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. валява — -и, ж., діал. Велика кількість. || Безладне нагромадження чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Валява — Ва́лява іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. валява — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. валява — ВА́ЛЯВА, и, ж., діал. Велика кількість. Валявою йдуть люди (Сл. Гр.); // Безладне нагромадження чогось. Не пізнаю двора: Все в валяві — руїна на руїні!.. А де була теплиця — купа гною… (Стар., Поет. тв.  Словник української мови в 11 томах
5. валява — Валява, -ви ж. Множество. Лубен. Александр. у. Валява жидів іде з школи. Залюбовск. Валявою йдуть люде. Чер. у. Снігу валява. О. 1861. V. 71. Такого валява риби. Мнж. 176.  Словник української мови Грінченка