валява
ВА́ЛЯВА, и, ж., діал. Велика кількість.
Валявою йдуть люди (Сл. Гр.);
// Безладне нагромадження чогось.
Не пізнаю двора: Все в валяві — руїна на руїні!.. А де була теплиця — купа гною… (Стар., Поет. тв., 1958, 174);
У валяві черленої дубини, У грамузді полін, дощок і брусся, Мов пелехатий величезний джміль, Гула на все Посулля пилорама (Вирган, Квіт. береги, 1950, 119).
Словник української мови (СУМ-11)