ванькир
ВАНЬКИ́Р, ВАЛЬКИ́Р, а, ч., заст.
Невелика бічна кімната.
Дженні вітається з жінками. Деві ховається в ванькир (Леся Українка);
Воно [ложе] знаходилось в сусідній кімнаті, що подобала на валькир, а ще більше на комірку (Т. Бордуляк);
Кімната, на яку вказав йому Рідке, була кімнатою тільки з назви. По суті це було щось на зразок ванькира чи комори з одним .. віконцем вгорі (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)