вапнувати
ВАПНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
1. с. г. Вносити у ґрунт вапнякові добрива для зменшення його кислотності.
Коли осушені болотяні ґрунти мають кислу реакцію, їх слід вапнувати (з наук. літ.);
Біля Черемошу ланка Марії Сайнюк вапнує приозерну долинку (М. Стельмах);
// Обробляти солому певною кількістю вапняного розчину.
Солому вапнують для кращого її перетравлювання при годівлі сільськогосподарських тварин (з навч. літ.).
2. Покривати вапном, білити вапном.
Огорожа – це, звичайно, добре, а ось вапнувати... Чи, може, піонери в дитячій своїй наївності причепурили, вапном пошпарували історичну пам'ятку? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)