1. Словник української мови у 20 томах

вапнувати

ВАПНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

1. с. г. Вносити у ґрунт вапнякові добрива для зменшення його кислотності.

Коли осушені болотяні ґрунти мають кислу реакцію, їх слід вапнувати (з наук. літ.);

Біля Черемошу ланка Марії Сайнюк вапнує приозерну долинку (М. Стельмах);

// Обробляти солому певною кількістю вапняного розчину.

Солому вапнують для кращого її перетравлювання при годівлі сільськогосподарських тварин (з навч. літ.).

2. Покривати вапном, білити вапном.

Огорожа – це, звичайно, добре, а ось вапнувати... Чи, може, піонери в дитячій своїй наївності причепурили, вапном пошпарували історичну пам'ятку? (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вапнувати — вапнува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вапнувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 с. г. Удобрювати вапном ґрунт для зменшення його кислотності. || Обробляти солому певною кількістю вапняного розчину для кращого перетравлювання її. 2》 Покривати вапном, білити вапном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вапнувати — див. мазати Словник синонімів Вусика
  4. вапнувати — Вапнува́ти, -ну́ю, -ну́єш, -ну́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вапнувати — ВАПНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. с. г. Удобрювати вапном грунт для зменшення його кислотності. Коли осушені болотяні грунти мають кислу реакцію, їх слід вапнувати (Нариси про природу.. Словник української мови в 11 томах
  6. вапнувати — Вапнувати, -ную, -єш гл. Штукатурить, бѣлить известью. Желех. Словник української мови Грінченка