1. Словник української мови в 11 томах

вапнувати

ВАПНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. с. г. Удобрювати вапном грунт для зменшення його кислотності.

Коли осушені болотяні грунти мають кислу реакцію, їх слід вапнувати (Нариси про природу.., 1955, 248);

Біля Черемоша ланка Марії Сайнюк вапнує приозерну долинку (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 244);

// Обробляти солому певною кількістю вапняного розчину для кращого перетравлювання її (при годівлі сільськогосподарських тварин).

2. Покривати вапном, білити вапном.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вапнувати — вапнува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вапнувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 с. г. Удобрювати вапном ґрунт для зменшення його кислотності. || Обробляти солому певною кількістю вапняного розчину для кращого перетравлювання її. 2》 Покривати вапном, білити вапном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вапнувати — ВАПНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. с. г. Вносити у ґрунт вапнякові добрива для зменшення його кислотності. Коли осушені болотяні ґрунти мають кислу реакцію, їх слід вапнувати (з наук. літ.); Біля Черемошу ланка Марії Сайнюк вапнує приозерну долинку (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вапнувати — див. мазати Словник синонімів Вусика
  5. вапнувати — Вапнува́ти, -ну́ю, -ну́єш, -ну́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вапнувати — Вапнувати, -ную, -єш гл. Штукатурить, бѣлить известью. Желех. Словник української мови Грінченка