варґи
ВА́РҐИ, ів, мн. (одн. ва́рґа, и, ж.), діал.
Губи.
– Красива бариня, – мляскає товстими варґами один (Б. Лепкий);
З обличчя комірника одразу ж сповзла кров, а тяжкі варґи засіпались, оголяючи зеленкуваті з'їджені зуби (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)