ватажанин
ВАТАЖА́НИН, а, ч.
Член ватаги (у 1–3 знач.).
– Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці, А де будемо ночувати? – звертається до ватажан отаман (М. Коцюбинський);
Всі вони з поплічників Петрика, його ватажани, а значить, усі запорожці (Г. Колісник);
Взаємини між ватажанами всередині чумацької корпоративної громади регулювалися виключно “чумацьким звичаєм”, що був уособленням психологічного типу чумака і являв собою систему норм звичаєвого права, інтерпретованих відповідно до реалій промислу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)